Поки переливались в пальцях краплі дзвоників, а смички прохолоджували переповнене приміщення легкою завірюхою перед очима враз пролітали сотні параджанівських зимових кадрів, в лице заглядали гуцульські вертепи, а у вуха залітали дзвінкі краплини розігрітих бурульок з-під солом’яної стріхи.

Колядка стала тим напівмістичним, напівміфічним порталом через який заносило сніжинки та запах куті, через який Різдво ставало близьким і теплим, а Львів розчинявся десь між сіл Верховинського району.